Фінська целюлоза, як сподіваються, допоможе розв’язати проблему нестачі артилерійських боєприпасів в Україні, йдеться в інформації видання Yle.
Нітроцелюлоза, яка використовується для виготовлення пороху, та її сировина – бавовняна целюлоза – є дефіцитними. Відповідну сировину можна було б переробляти з фінської деревини. Як пише Yle, якщо говорити простими словами, бездимний порох виготовляється шляхом обробки целюлози сумішшю азотної та сірчаної кислот.
У розмові з Yle Ілкка Кілпеляйнен, професор органічної хімії в Університеті Гельсінкі, каже, що у Фінляндії є достатньо ноу-хау як в обробці деревини, так і у виробництві пороху.
«Можливо, деревна целюлоза потребує подальшої обробки, наприклад, видалення геміцелюлози або розщеплення молекули. Цей тип хімії, однак, є досить простим і добре відомим», – каже Кілпеляйнен.
Професор хімії Університету Ювяскюля Раймо Ален (Raimo Alén) каже, що вважає ідею виробництва пороху на основі деревини дуже актуальною і такою, що збільшить додану вартість деревини. Однак він радить бути обережним. За його оцінками, досягнення ефективного рівня виробництва буде складним і займе досить багато часу.
«Важко передбачити, що станеться в умовах війни проти України, але, на мою думку, реагувати на гостре зростання потреби в нітроцелюлозі шляхом модифікації [фінського] промислового виробництва не видається дуже реалістичним або швидко втілюваним варіантом».
Ален зазначає, що порівняно з деревною целюлозою, целюлоза на основі бавовни є хімічно надзвичайно чистою. Використання целюлози на основі деревини вимагало б більше етапів обробки для досягнення необхідної чистоти, а вартість цього важко оцінити.
Порох також можна було б виготовляти за допомогою кислотного сульфітного процесу, який використовується для дефібриляції деревини, з подальшим виготовленням целюлози, що розчиняється. Це дозволило б виготовляти порох з берези та ялини.
Розчинна целюлоза, яка використовується в текстильній промисловості для виробництва віскозного волокна, містить в середньому 90-96 відсотків целюлози. Однак, за словами Алена, кислотно-сульфітний процес у Фінляндії наразі не використовується. Близько 90 відсотків світового виробництва базується на так званому лужному крафт-процесі.
Ален згадує один цікавий і, можливо, здійсненний варіант: целюлозу для пороху можна було б виробляти на млинах, що перебувають у фінській власності і використовують як сировину евкаліпт, який швидко зростає. Метод, який тут використовується, може бути крафт-процесом з попереднім гідролізом.
Описуючи виробництво бездимного пороху на основі нітроцелюлози, який використовується в боєприпасах, Ален каже, що це складний процес. Властивості пороху можна змінювати, регулюючи розмір частинок і склад. Бездимний порох зазнає дефлаграції замість детонації. Він класифікується як бризантний, тобто має осколкову дію. Щоб вибухнути, йому потрібен зовнішній імпульс.
«До ключових властивостей пороху належить швидкість горіння і, до певної міри, швидкість детонації», – каже Ален.
Швидкість детонації – це час, за який вибухова хвиля проходить крізь речовину.
Ален нагадує, що порох має бути однорідним і не чутливим до перепадів температури, а також не повинен утворювати накипу. Усе це висуває певні вимоги до сировини.
Джерело: forest.fi