Транскордонна стежка дерев’яної архітектури – це проєкт, який у 2020 році спільно втілили Підкарпатська регіональна туристична організація (Польща) та Асоціація органів місцевого самоврядування «Єврорегіон Карпати – Україна» (Україна). Його мета – зберегти культурну спадщину українсько-польського прикордонного регіону.
Автори проєкту зібрали 163 унікальних дерев’яних будівлі: 127 – у Польщі та 36 в Україні (Львівська, Закарпатська та Івано-Франківська область). Це переважно церкви та житлові будівлі, більшість із яких зведені у XV – XVII століттях.
На сайті проєкту можна почитати історію кожної будівлі, переглянути розташування всіх об’єктів на карті, аби спланувати свій маршрут. На сторінці також можна прогулятися віртуальними 3D турами всередині та ззовні більш як 10 українських церков.
Ось кілька цікавих об’єктів, які можна знайти на маршруті.
Церква Святого Миколая, 1428 рік (Україна, село Середнє-Водяне, Закарпатська область)
Належить до найбільш старовинних дерев’яних храмів Потисся та України та слугує пам’яткою народної архітектури та побуту XV-XVIII ст. В храмі знаходиться позолочений різьблений іконостас XVIII ст. Тут також збереглася частина настінного малювання, яка є визначним твором народного малярства XVII ст.
Свято-Параскевська церква, XV-XVI ст. (Україна, с. Олександрівка, Закарпатська область)
Перші спогади про Свято-Параскевську дерев’яну церкву датуються 1751 роком, хоча їй притаманні ознаки будівництва XV-XVI ст., а нижні бруси церкви походять з XV ст. Храм збудований в стилі маромороської готики, двозрубний, тридільний з нахилом стін до середини. Всередині збереглися настінні розписи 1779 року та малювання народних майстрів, а також іконостас XVIІІ ст.
Церква Святого Василія Великого, 1564-1565 рр. (Україна, село Черче, Івано-Франківська область)
Перша згадка про існування церкви датується 1564-1565 рр. Невідомо, коли зведена перша будівля. У 1733 р., як свідчить напис на одвірках південних дверей в бабинець старої сільської церкви, збудовано наступну церкву. Ймовірно, що храм є більш давнім і походить як мінімум з ХVІ ст., а в 1733 році його перенесли на нове місце. Церква є одним з найяскравіших представників бойківської народної школи. Перекриття зрубів утворюють шатри, які надають споруді автентичності. Всі три хрести на церкві є абсолютно різними і не повторюють один одного.
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Україна, с. Кострино, Закарпатська область)
Церкву побудували у 1645 році в селі Сянки, Турківського району Львівщини, а на теперішнє місце, в село Кострино, її перевезли у 1703 році. Храм є пам’яткою бойківського дерев’яного зодчества і за час свого існування не зазнав радикальних перебудов. Довжина церкви становить 15 метрів, ширина – 7, а висота вежі від фундаменту – 14 м. Храм побудований з ялинових брусів та без жодного цвяху. Всередині зберігся первинний іконостас 1645 року, позолочені святі чаші, та два Євангеліє 1691 та 1871 років.
Парафіяльний костел св. Бартоломея, 1484 рік (Польща, Ленкі Гурне, Дембіцький повіт, Підкарпатське воєводство)
Сучасний храм св. Апостола Бартоломея було збудовано в 1484 р. Ця дата колись була вирізьблена на одному з порталів костелу. Костел споруджено з деревини модрини. Стіни пресбітерію і нави мають зрубну конструкцію, а вежа – стовпово-каркасну. Всередині костелу стеля обшита дошками. В убранстві також є дерев’яна пізньоренесансова хрестильна купіль з бароковим амвоном та багатим різьбленим оздобленням.
Дерев’яне містечко Прухнік – центр торгівлі та ремесел, 1436 рік (Польща, Прухнік, Підкарпатське воєводство)
Приватне містечко, засноване у 1436 році. Для навколишніх територій воно виконувало функцію важливого центру торгівлі та ремесел. Наразі тут збереглося приблизно 40 будівель, які колись були одночасно житловими будинками, майстернями та торговими точками. Найстарші будинки датуються XVIII ст.
Курортний комплекс, XIX століття (Польща, Івонич-Здруй, Кросненський повіт Підкарпатського воєводства)
Про цілющі властивості місцевих вод вперше згадували у 1578 році. У XIX столітті тут почав активно розвиватися курорт. Дерев’яні вілли та пансіонати, якими можна милуватися і сьогодні, були побудовані у характерному швейцарському стилі. Найдавніша споруда – так званий Старий палац, колись резиденція Залуських.
Джерело: woodenroute.ekarpaty.com