6 листопада за ініціативи народних депутатів і організаційної підтримки Товариства лісівників України на базі на кафедри ботаніки дендрології та лісової селекції НУБіП відбулася робоча нарада з питань регулювання ринку деревини. Йшлося і про майбутнє реформування лісового господарства.
У нараді брали участь народні депутати, науковці, представники Державного агентства лісових ресурсів України, деревообробники. Питання як реформуватиметься лісове господарство, які зміни чекають на лісогосподарські підприємства, чи залишаться лісгоспи юридичними особами, безперечно хвилюють всіх. А думки депутатів щодо реформування лісового господарства, звичайно, цікавили всіх. Дискусія була жвавою.
Було створено робочу групу для роботи над єдиним законопроектом про ринок деревини, який відповідав би вимогам сьогодення, задовольняв би побажання і лісівників і деревообробників.
Голова Товариства лісівників України Юрій Марчук запропонував прямо у законі (нині про це сказано лише у прикінцевих положеннях) прописати, що ліси мають бути державними: «У законі про концесію у прикінцевих положеннях прописано що ліси України – державні лісогосподарські підприємства не підлягають приватизації. Тому пропоную це прописати у законі. Я пропоную враховуючи найболючіші питання вийти на проект закону, який пов’язаний з ринком деревини і додати туди питання приватизації підприємств, питання електронного обліку, саму організацію ринку і насичення ринку деревиною, щоб в результаті вийти на питання зняття мораторію».
Депутат ВР України Андрій Мотовиловець запропонував розробити єдиний законопроект про ринок деревини, який відповідав би вимогам часу. На запитання кому має належати ліс, відповідь: «Ліс має залишатися державним. Ми хочемо забезпечити національних виробників сировиною, в Україні ми повинні виробляти кінцевий продукт.
У мене є питання, як ми, маючи обіг лісу у 17 млрд. грн. продовжуємо просити гроші у міністерстві фінансів. Якщо лісогосподарська галузь заробляє ці кошти, то вона повинна сплачувати податки – податок на прибуток, податок з найманих працівників. Є чіткий розподіл, які податки мають залишатися у місцевому бюджеті, а які йти в центральний бюджет, а не чекати фінансування. Збиткові підприємства Сходу і Півдня потрібно об’єднувати з прибутковими. Нам потрібно знімати мораторій на експорт лісу, залучати інвесторів, щоб вони вкладали кошти у розвиток підприємств і ми могли створювати нові ліси».
Директор Навчально-наукового інституту лісового і садово-паркового господарства НУБіП України, проф. Петро Лакида: «Все нове – це давно забуте старе. У тій ситуації, яка сьогодні склалася, реформуватися галузь буде однозначно. Але я хотів би згадати часи, коли були об’єднання. Можливо, на Сході і Півдні потрібно залишити управління, бо ніколи тут підприємства не будуть мати прибутку від ведення лісового господарства. Решта підприємств повинні об’єднуватися так, як об’єднання раніше були, вони зможуть таким чином виживати в цих економічних умовах. Звичайно, будь-який крок має бути зважений з соціальними функціями, екологічними і, звичайно, економічними. Від того, що пропонують сьогодні народні депутати – крупні об’єднання, страждатиме, перш за все, сектор сільський. Наші ж підприємства розташовані у сільській місцевості і села просто вимирають. Якщо ж ми зробимо великі об’єднання, то за рахунок чого будуть виживати ці підприємства, як вирішуватиметься соціальна складова? Мені здається що ті напрацювання в плані розвитку лісового господарства і концепція розвитку лісової галузі, які були розроблені ще при минулому уряді, мають бути враховані».
Депутат Верховної Ради України Олександр Матусевич: «Сьогодні вже всім зрозуміло, що лісове господарство загнали у глухий кут. Чому все так сталося? Це сталося тому що упродовж останніх п’яти років та лісова нормативна база, яка була прийнята щодо лісового господарства, не запрацювала. Мені, навіть, здається, що спеціально оцими постановами Кабінету Міністрів, законами просто знищували лісове господарство України. Я бачу розвиток лісового господарства України, в першу чергу, у законодавчому забезпеченні, зміні постанов Кабінету Міністрів. Я не кажу, що ми повинні вернутися туди, де були. Ми повинні спільно з лісівниками напрацювати таку нормативну базу, яка допомагала б лісівникам працювати.
Сьогодні звучить дуже багато думок щодо реформування лісового господарства. Реформувати лісове господарство потрібно. Звичайно, така модель, яка є зараз, себе вже вичерпала. Лісове господарство реформувати потрібно виважено, бо, по-перше, це люди, по-друге, лісове господарство – це такі стовпи місцевих громад і прості люди у сільській місцевості, у гірських регіонах просто не зрозуміють, якщо ми будемо якимись семимильними кроками бігти кудись до якогось світлого майбутнього, якого ніхто не бачить. Треба сідати за стіл і разом з лісівниками , представниками місцевих громад, науковцями і опрацьовувати дорожню карту і по ній рухатися.
З приводу того, чого бояться лісівники: прийнятий закон «Про концесію», де у прикінцевих положеннях чітко написано, що ані ліси, ані спеціалізовані державні підприємства не є об’єктом концесії або державного приватного партнерства – це перше. Друге: побутує багато думок щодо реформування лісового господарства. Але я категорично проти ліквідації лісгоспів як юридичних осіб. Я буду стояти на цьому і буду доказувати, що це робити не можна. Бо державні лісогосподарські підприємства (повторююся) це є стовпи економічного добробуту на місцях. І ці речі робити не можна. Є у нас приклад Польщі, є приклад колишніх об’єднань. Колись у західних регіонах працювали лісогосподарські об’єднання, лісокомбінати з перерозподілом ресурсу і на місцях будували школи, будинки, дитячі садки, інші об’єкти соціальної сфери. Я категорично проти ліквідації лісгоспів, як юридичних осіб і буду відстоювати цю точку зору».
Джерело: tlu.kiev.ua