Близько 5000 видів флори і фауни у фінських лісах залежать від палої деревини. Тому одне із рішень знайдених лісівниками країни – залишати високі пеньки – дерева, розрізані на середині стовбура. Високий пень швидко перетворюється на сухостій, а разом з тим починається процес гниття.
Відповідно до нещодавно опублікованих інструкцій, найкращі – високі та міцні пні, що забезпечують простір для більшої кількості видів. Найкращі місця для високих пнів, наприклад, як посередині, так і по краях зрубів.
«Змінне розташування пеньків також забезпечить варіації в тому, як відбувається гниття», — каже Салла Піткянен у навчальному відео, опублікованому проектом Tekopöly.
«Інструкції потрібні, оскільки у Фінляндії не було попередніх інструкцій, заснованих на дослідженнях, щодо високих пеньків», – говорить Хайді Бйорклунд, координатор проекту.
Відповідно до інструкції, важливо забезпечити наявність сухостою в різних типах середовища. Види, що використовують високі пні, дещо відрізняються в напівтінистих розріджених промислових лісах і на відкритих рубках.
Наприклад, на відкритому, сонячному місці відновлення високі пні особливо корисні для багатьох жуків, бджіл і деяких грибів. На узліссях на високих пнях частіше гніздяться птахи.
У бореальних хвойних лісах Півночі в якості високих пнів особливо придатні види ялини та берези.
Проект Tekopöly протягом кількох років вивчав різноманітність видів, використовуючи високі пні. Групи досліджуваних видів включали птахів, гриби та перетинчастокрилі (наприклад, оси, мурахи та бджоли). Мета полягала в тому, щоб з’ясувати, якими мають бути високі пні та де їх розмістити, щоб вони були найбільш корисними для видів-запилювачів, що мешкають у лісах, і для біорізноманіття комерційних лісів загалом.
Кількість видів, залежних від палої деревини у Фінляндії, становить близько 5000. Більшість із них – комахи та дереворозкладні гриби. Екосистемні функції, які вони виконують, включають, наприклад, запилення та розкладання.
На високих пнях виявлено гриби трутовик облямований та Chondrostereum purpureum. Серед птахів на пнях зустрічався, зокрема, великий дятел. Що стосується перетинчастокрилих, такі види бджіл, як Hylaeus annulatus і Megachile lapponica, вподобали пні.
Наявність високих пнів включено до рекомендацій для ведення лісового господарства та критеріїв сертифікації. Сертифікат PEFC, наприклад, вимагає залишати від 2 до 3 високих пеньків на гектар, якщо в іншому випадку обсяг палої деревини на вирубці недостатній.
В ідеалі в лісі забезпечується континуум як стоячої, так і поваленої чи зрубаної деревини.
Після зрізання дерева верхню частину слід залишити лежати, як валяну деревину, яка, наприклад, є хорошим господарем для трутовика.
Джерело: forest.fi