Метод Міявакі називають одним із найбільш ефективних способів відтворення лісів на виснажених земельних ділянках. Авторство належить японському ботаніку та екологу Акірі Міявакі (Akira Miyawaki). Технологія базується на імітації природного процесу відтворення лісів і має низку переваг у порівнянні з традиційними методами лісорозведення. Дерева, висаджені за методом Міявакі, ростуть значно швидше, прискорюючи утворення лісу та поглинання більшої кількості вуглецю.
Принципи методу Міявакі
Основоположний принцип Міявакі – використання тих порід дерев, які природним чином могли б вирости на тій чи іншій території, утворюючи різноманітний, багаторівневий ліс. Так з’являється стійка екосистема із рослин, які доповнюють одна одну. Підхід базується на теорії потенційного природного відтворення – такого, яке б виникло без втручання людини. Експерти провели об’ємні дослідження та визначили переліки видів, властивих для тих чи інших регіонів.
Одна з найвагоміших відмінностей лісу Міявакі полягає в тому, що саджанці висаджують із дуже високою щільністю. Це знову ж таки імітує природний процес відтворення лісу, коли просвіти у кронах виникають в результаті падіння окремих стовбурів. Молоді дерева зростають дуже швидко, конкуруючи за світло, а за проріджування лісу відповідає механізм природного відбору. Таким чином на ділянці утворюється молодий щільний ліс, який виростає за 20-30 років замість 150-ти. Це дає вагому перевагу у проектах лісовідтворення.
Застосування методу Міявакі
Метод Міявакі був успішно застосований у більш ніж 3000 проектів, в тому числі в Європі. Можливість швидко виростити густий природний ліс виявилась корисною для створення невеликих зелених зон в умовах міст, відтворення тропічних лісів і вічнозелених лісів Японії, висаджування дерев у засушливих регіонах Середземномор’я, де інші технології не працювали. Метод також виявився ефективним для послаблення впливу цунамі і тайфунів, укріплення схилів відвалів шахт, поглинання вуглецю.
Особливої популярності метод набув в урбаністиці – для створення зелених мікрозон. За результатами досліджень такий ліс здатен знижувати температуру в містах, покращувати якість повітря, поглинати викиди та вуглець, бути природною оазою для птахів.
Критика
Попри всі оголошені переваги, методику Міявакі піддають і критиці. Зокрема, певний скептицизм висловлюють щодо теорії потенційного природного відтворення. Експерти зауважують, що застосування лише тих видів дерев, які властиві регіону, не завжди виправдане, адже сама екосистема не статична.
Самі ж ліси Міявакі називають монотонними, адже всі рослини в них мають однаковий вік. Вони також потребують більших фінансових витрат на початковому етапі, адже більша густота засаджування потребує більшої кількості насіннєвого матеріалу. Хоч, у довготривалій перспективі це і може компенсуватися швидкістю зростання лісу.
Джерело: creatingtomorrowsforests.co.uk