Секвої – найвищі і найдовговічніші дерева, що зростають у Північній Америці. Ось іще кілька цікавих фактів, які викликають подив і захоплення.
Американці виявили секвої лише у XIX столітті. Ба більше їхнім першовідкривачам ще довго не вірили. У 1833 році чоловік на прізвище Леонард виявив ліс стометрових дерев і написав про них книжку, але читачі вирішили, що автор усе просто вигадав.
Аби повірити в існування секвой людям знадобилось іще років двадцять, коли в пошуках родовищ золота вони натрапили на справжні дерев’яні фортеці – суцільні зарослі секвой. Тоді було виявлено 72 гаї, а кожне дерево у них переписали й наділили власним іменем. Існує, до прикладу, секвоя на ім’я Марк Твен.
Невдовзі після відкриття нову дивовижу вирішили показати на виставці у Сан-Франциско, проте зрубати дерево так і не змогли. Оскільки пили надто швидко тупилися, вирішили вдатись до свердління – п’ять робочих намагались продірявити стовбур протягом цілого місяця. Зрештою, пошкоджена секвоя впала від ураганного вітру. Її стовбур розколовся на кілька частин, а гілки так глибоко врізались у землю, що вивезти гіганта з лісу так і не вдалося. Тож на виставку приїхала лише обідрана кора.
Спостереження показують, що нові секвої з’являються напрочуд рідко. З іншого боку, людству досі невідома і секвоя, що «померла» би від старості. Як пояснює головний лісничий Національного парку секвої в Каліфорнії, всі стовбури, які лежать на землі, впали не через вік, а через стихійне лихо.