У Стародавній Японії проблема крадіжок стояла доволі гостро. Чимало будинків мали розсувні двері, які було важче замикати, тож злодії часом пробиралися всередину будинку безшумно. Тоді японцям довелося вигадати дотепний захист від злодіїв.
Про наближення крадіїв попереджали хитрі підлоги, які скрипіли під вагою кроків. Особливо часто їх встановлювали у японських замках, де зберігалося багато цінностей. Врешті з часом скрипуча підлога стала ознакою статусу, адже означала, що у будівлі багато цінних речей.
Називали таку підлогу «угуїсу-барі», що перекладається як «японський соловей». Назва була символічною, адже за спостереженнями японців пісні солов’я були дуже чутні вночі, але сам птах вважає за краще залишатися невидимим і прихованим у гілках.
Яким же чином будувалася така система? Солов’їна підлога відмінно збереглася в замку Ніджо в Кіото, тож інженери змогли вивчити її влаштування доволі ретельно.
Під співучими підлогами встановлювались додаткові металеві затискачі, розташовані між балками, які підтримували коридорні половиці. У кожному затискачу було по два отвори, через які проходив залізний шип. Коли хтось ходив по дошках, це призводило до руху затискача вгору і вниз, а шип зрушував затискач, що призводило до пронизливого шуму.
Оскільки неможливо було пройти коридорами, не попередивши про свою присутність охоронців, це послужило дуже ефективною системою сигналізації.
Два найкращі місця, де солов’їна підлога відмінно зберіглась, де її можна побачити і навіть випробувати – це замок Нідзе в Кіото та храм Тіон-ін.
Джерело: nevsedoma.com.ua